Спатерні плівки – насправді підвид архітектурної плівки, створені за технологією магнетронного напилення.
Це насправді унікальна багатошарова плівка, створена за передовою технологією. Недоліком всіх раніше використовуваних тепловідбивних плівок було те, що вони затримували як інфрачервоні промені, а й видиме світло, тобто. освітленість приміщення помітно погіршувалося. Особливість багатошарових плівок з використанням спеціально підібраних металів для напилення є те, що вони практично не погіршують проходження видимого світла і при цьому чудово відбивають сонячне тепло. Для надання плівці певних тепловідбивних властивостей на неї наноситься шар металу довільної товщини, але значно тонший, ніж шар плівки. Якщо товщина нанесеного металевого шару становить одну – дві молекули, плівка пропускає видиме світло практично без втрат. Якщо ж товщина шару металу – кілька десятків молекул, плівка набуває властивостей відображення видимого світла.
Для прозорих плівок з тепловідбивними властивостями використовується нанесення тугоплавких металів із застосуванням методу іонного обміну в атмосфері інертного газу або метод магнетронного напилення (англійський термін “sputtering”), а плівки, виготовлені за цією технологією, називають спаттерними. Тонуючі або сонцезахисні спаттерні плівки мають визначні здібності для відображення сонячної енергії. На відміну від плівок, металізованих методом молекулярного випаровування, що відображають властивості яких засновані на використанні алюмінію в процесі виробництва та отримання «дзеркального ефекту», плівки виготовлені за технологією «sputtering», демонструють значно вищі показники зниження сонячної енергії без характерного «дзеркала». Це зумовлено технологією спаттерування, шар металу завтовшки буквально в декілька молекул вростає або дифундує плівку. Для нанесення на плівку використовуються від одного до декількох рідкісних видів металів, таких як: титан, цирконій, нікель (або сплав нікелю з хромом), хром, бронза, срібло і т.д. Процес магнетронного напилення загалом виглядає так. Для іонізації газу найчастіше використовують плазмовий розряд. У вакуумну камеру поміщають метал, який наноситиметься на плівку. Між металом та плівкою створюється електричне поле, причому метал приєднується до негативного полюса джерела (катод), а плівка – позитивного (анод).
